Правова відповідальність батьків

«Всі шкільні проблеми стоять і перед сім’єю,

усі труднощі, які виникають у складному процесі

шкільного виховання сягають своїм корінням у сім'ю».

В.О. Сухомлинський

Питання виконання батьками обов’язків щодо належного виховання, відповідальності за виховання, навчання і розвиток своїх дітей завжди були актуальними й важливими. Те, що дитина набуває у родині, вона зберігає на протязі всього свого життя. Виховання – процес організованого та ціле направленого впливу на особистість та поведінку дитини. Найхарактернішими причинами та умовами скоєння правопорушень серед дітей є низький рівень сімейного виховання та спілкування, тому перед юридичною наукою і практикою постає питання регулювання батьківської відповідальності в нових умовах, коли половина сімей розпадаються, батьки зайняті зароблянням грошей, не мають можливості приділяти дітям досить часу, тощо. У зв’язку з чим важливо закріпити у правових нормах обов’язки батьків та гарантії їх реалізації.

Витяги з нормативно-правових актів України щодо прав, обов’язків та відповідальності батьків по вихованню дітей:

1. Закон України «Про охорону дитинства»

Стаття 12. Права, обов’язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися

про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків щодо виховання дітей, захищає права сім’ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов’язку утримувати дітей. Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, школі-інтернаті, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї, іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством України. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону. У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров’ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров’я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов’язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.

2. Цивільний кодекс України

Стаття 1179. Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою. 1.Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану шкоду самостійно на загальних підставах. 2. У разі відсутності у малолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої неї шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальниками, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення

Стаття 184. Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей — тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4. Кримінальний кодекс України

Стаття 166. Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

5. Сімейний кодекс України

Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав 1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. 2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. 3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. 4. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу. 5. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

6. Закон України «Про освіту»

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини 1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. 2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. 3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані: - постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; - поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв; - виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни; - сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу; - виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини. 4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.

7. Закон України «Про професійно – технічну освіту»

Стаття 39. Обов’язки і відповідальність учня, слухача професійно – технічного навчального закладу

ч.2. Збитки, навмисно заподіяні учнями, слухачами навчальному закладу, підприємству, установі, організації, відшкодовуються ними особисто або за рахунок їх батьків (опікунів) відповідно до законодавства.

Отже, основний тягар за виховання, спілкування та відповідальність дітей лягає на плечі батьків. Щоб не допустити біди, батьки повинні цікавитись з ким дружить дитина, де проводить вільний час, чим захоплюється, куди ходить вечорами, в якому вигляді та стані приходить додому. Батькам необхідно цікавитись навчанням та поведінкою дитини в ліцеї.

Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх

«Відповідальність – мужність мати справу з усіма наслідками своїх справ»

На жаль, сьогодні, серед тих, хто скоює злочини, є чимало неповнолітніх, які по кримінальному законодавству мають особливий правовий статус. Відповідальність за ряд умисних злочинів настає з 14 років. Відповідальність за інші злочини настає з 16 років ( ст. 22 ККУ). За Кримінальним кодексом України відповідальності підлягають особи у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років тільки за скоєння наступних злочинів: умисне вбивство (статті 115 – 117), посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військо службовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їхньою діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави (статті 112, 348, 379, 400, 443), умисне тяжке тілесне ушкодження (ст.. 122, ч. 2 статей 345, 346, 350, 377, 398), диверсію (ст.. 113), бандитизм (ст.. 257), терористичний акт (ст.. 258),захоплення заручників (статті 147, 349),зґвалтування (ст.. 152), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153) , крадіжку (ст.. 185, ч.1 статей 262, 308), грабіж (статті 186, 262, 308), розбій (ст.. 187, ч.3 статей 262, 308), вимагання (статті 189, 262, 308), умисне знищення або пошкодження майна (частина друга статей 194, 347, 352, 378, ч.2, 3 ст. 399), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна(ст.. 278), незаконне заволодіння транспортним засобом (ч. 2, 3 ст. 289), хуліганство (ст..296).

При цьому існують певні особливості притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності. До них можуть бути застосовані лише шість із дванадцяти видів кримінальних покарань – штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк і позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю. При цьому строки й розміри цих покарань зменшені, порівняно з передбаченими для дорослих.

В окремих випадках неповнолітній може бути звільнений судом від відповідальності із застосуванням до нього примусових виховних заходів. Таке рішення приймає суд, ураховуючи обставини справи, особу неповнолітнього.

Зокрема ч.2, ст. 105 ККУ, передбачає застереження, обмеження дозвілля і встановлення вимог до поведінки неповнолітніх, наприклад: йому може бути заборонено виходити з помешкання в певний час доби – увечері та вночі, заборонено виходити з помешкання в певний час доби – увечері та вночі, заборонено відвідувати дискотеки, клуби тощо), передача неповнолітнього під нагляд батьків, педагогічного або трудового колективу. На неповнолітнього,який досягнув 15 років та має власне майно або заробіток, суд може покласти обов’язок відшкодувати завдані ним збитки. Найсуворішим примусовим заходом є направлення неповнолітнього до спеціального закладу соціальної реабілітації на строк до трьох років. Направлення до закладу соціальної реабілітації здійснюється судом незалежно від бажання винного та його батьків.

При призначенні покарання суд ураховує обставини злочину, його наслідки, особу злочинця, а також обставини, які пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Таким чином, до неповнолітніх при призначенні покарання застосовують певні особливості кримінальної відповідальності. Виходячи з того, що кримінальна відповідальність, як і кожний вид юридичної відповідальності, ґрунтується на конституційному принципі законності, що означає – кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину, тобто вона є невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню доти, доки її вину не встановить і не доведе суд.

Якщо тебе затримали працівники міліції, запам’ятай!

Для затримання особи у правоохоронців мають бути законні підстави, наприклад: 1) підозріла поведінка за появи наряду міліції (намагання втекти чи переховатися); 2) підозра у вчиненні правопорушення чи встановлений факт його вчинення; 3) перебування в громадських місцях у стані сп’яніння; 4) зовнішній вигляд особи, який ображає людську гідність; 5) дії особи, які можуть завдати шкоди оточенню, їй особисто. - не тікай і не чини опору працівникам міліції; -про затримання мають бути негайно повідомлені твої батьки або особи, які їх замінюють незалежно від того у ролі кого ти потрапив до міліції (потерпілого, правопорушника, свідка); -знай свої права. Ти маєш право знати підстави та мотиви затримання.Правоохоронці обов’язково повинні пояснити тобі твої права. - працівники міліції мають право затримати підозрілого неповнолітнього тільки на три години для з’ясування особи. Відлік часу починається з моменту складання протоколу про затримання;

- при складанні протоколу про затримання необхідно давати про себе правдиву інформацію (прізвище, ім’я , по-батькові, дату народження та домашню адресу). Це допоможе швидше знайти твоїх батьків, які є твоїми законними представниками. Якщо ти замовчуватимеш відомості про себе чи говоритимеш неправду, тебе можуть помістити до дитячого приймальника – розподільника до встановлення твоєї особи.

- перед тим, як підписати протокол, уважно прочитай його. Зверни увагу на його зміст та зазначені в ньому дату і час твого затримання. - у разі необхідності тобі зобов’язані надати медичну допомогу. Ти маєш право зателефонувати батькам. - у камері попереднього слідства тебе не повинні тримати разом із дорослими. - при допиті повинна бути обов’язкова присутність твоїх батьків, адвоката, педагога, лікаря; які є твоїми законними представниками. - у разі скоєння тобою правопорушення, через 72 години тобі має бути пред’явлено звинувачення.

Результат твого затримання залежить від того, яке діяння вчинено та причин затримання. У разі вчинення тобою адміністративного проступку на тебе покладатиметься зобов’язання попросити вибачення у потерпілого або буде внесено попередження, догану чи сувору догану, або передано під нагляд батьків чи педагогічного колективу. В окремих випадках до тебе можуть застосовуватися й інші адміністративні стягнення, наприклад, штраф, конфіскація предмета, що є знаряддям правопорушення, тощо.

Якщо ж твої дії містять ознаки злочину, то подальшу твою долю вирішуватиме суд.

Варто пам’ятати, що будь яке протиправне діяння завжди карається законом. Та якщо ж тобі довелося побувати в міліції в будь-якій ролі (свідка, потерпілого або правопорушника), головне для тебе - зробити правильні висновки.

Коментарi